Вікторія Бернад
Переклад і редакція: Софія Максимчук
Їдучи оглянути руїни замку в Мірові, не варто очікувати величезної фортеці, оточеної глибоким ровом. Це невелика споруда, і наразі вхід на замковий двір заборонений через триваючі реставраційні роботи, завершення яких у найближчому часі не передбачається. У майбутньому як відремонтований замок, так і двір планується відкрити для відвідувачів. Замок Мирув було зведено на Краківсько-Ченстоховській Юрі в невеликій гміні Мирув. Будівля збудована з колотого каменю, з’єднаного вапняковим розчином, який був у достатній кількості на місці. Найкрасивіша частина фортеці, що дуже добре збереглася, незважаючи на роки руйнувань, — це верхній замок. Він розташований на невеликому, безлісому пагорбі, що забезпечувало стрільцям чудову видимість околиць замку.
Фортецю, ймовірно, збудували на місці дерев’яного городища, датованого XIV століттям. Замок швидко розбудовували, і він неодноразово переходив з рук в руки, що було досить поширеною практикою. Кожен наступний власник фортеці добудовував нові поверхи. У 1587 році замок перейшов у володіння Максиміліана з роду Габсбургів, що стало початком занепаду колись розвиненої фортеці. Те, про що так довго дбали, поступово перетворилося на забуту руїну, яку мешканці навколишніх сіл розбирали, використовуючи каміння для будівництва власних осель. Нинішні власники, родина Ласецьких, намагаються повернути замку його колишню славу. Вони взялися за реставраційні роботи, маючи на меті відкрити тут музей. Незважаючи на заборону входу на замок, туристів стає дедалі більше, а у вихідні доводиться паркуватися приблизно за два кілометри від будівлі.
ДЛЯ АКТИВНИХ
Якщо комусь хочеться провести суботу чи неділю більш активно, ніж зазвичай, варто вирушити до Мірова. Замок розташований на Шляху Орлиних Гнізд, тож добре взяти із собою велосипед, рюкзак, запас провізії й відправитися в подорож однією з багатьох велосипедних трас. Окрім відомих замків та скель, тут можна відкрити безліч менш відомих місць, а дорога через ліс додасть вражень і подарує прохолоду в спекотні дні. Щоб оглянути околиці, зовсім не обов’язково мати велосипед — достатньо лише трохи вільного часу і, звичайно, бажання. Для завзятих мандрівників чудовою прогулянкою може стати похід до замку в сусідніх Боболицях. Дійти туди можна вздовж дороги або, що набагато цікавіше та приємніше, через гряду Міровсько-Боболицьку.
Вапнякові скелі, розкидані навколо замку, приваблюють багатьох любителів гострих відчуттів, які захоплюються скелелазінням. Ті, хто боїться висоти, можуть зручно розташуватися й спостерігати, як інші долають один за одним нові вершини. В Мірові, поряд з активними відпочивальниками, можна зустріти й тих, хто після напруженого тижня просто прагне відпочинку. Вони розкладають великі, яскраві ковдри, дістають кошики для пікніка й поринають у мрії, насолоджуючись тишею і приємним лінивим відпочинком на сонці. Чудово зелені луки біля замку Мирув приваблюють і дітей, які безтурботно граються, бігаючи навколо своїх батьків.
НАВКОЛО ЗАМКУ
Любителі кулінарних вражень, на жаль, не знайдуть тут чогось особливого для своїх вимогливих смакових рецепторів. Так, по інший бік вулиці, навпроти замку, є ресторан, де можна смачно і недорого поїсти. Проте на середньовічні ласощі розраховувати не варто, а шкода, адже ресторан у стилі того часу був би чудовим доповненням до атмосфери замку. Однак і в нинішньому кафе можна втамувати голод навіть найголоднішого мандрівника й набратися сил для подальшої подорожі до сусідніх Боболиць.
На замку в Мірові до цього часу не проводили жодних заходів чи показів середньовічних боїв. А шкода, адже замкові луки просторі, прекрасно доглянуті, і навіть невеликі руїни мають свій особливий потенціал. Це ідеальне місце, щоб відтворити культуру та побут далеких від нас епох. Але такі рішення залишаються за нинішніми власниками, і, можливо, після завершення всіх запланованих реставрацій тут таки влаштують такі заходи, інтегруючи їх у життя Мірова. Хочеться вірити, що старі замкові мури одного дня оживуть, як у часи своєї слави, приваблюючи туристів, які прагнуть нових вражень.
Як і більшість старих замків, цей теж має свою легенду. Вона дуже схожа на ту, яку можна почути про Боболіце, але відрізняється кількома деталями. Легенда розповідає про двох братів, один з яких володів Міровом, а інший — Боболицями. Вони жили, не знаючи стриму в бенкетах і розвагах, а в потайних підземеллях, які з’єднували обидва замки, зберігали свої скарби. Золото та коштовності охороняла відьма з червоними очима, а поруч з нею можна було побачити злісного духа в образі собаки. Якось один із братів повернувся з війни разом з принцесою. Інший брат також закохався в цю прекрасну дівчину. Але перший, охоплений ревнощами, замкнув принцесу в підземеллі, наказавши відьмі її стерегти. Другий брат, бажаючи розрадити дівчину, спустився до неї в підземелля, скориставшись моментом, коли відьма полетіла на Лису гору. Почувши загрозливе гарчання собаки, перший брат зрозумів, що відбувається щось недобре. Коли він побачив обійми закоханої пари, не роздумуючи, вбив брата. Відчуваючи докори сумління, він намагався заглушити їх вином, але раптом почалася люта буря, і блискавка влучила у власника замку. Кажуть, принцеса й досі перебуває в підземеллі замку, охоронювана відьмою, яка час від часу виходить на поверхню і лякає зустрічних людей.
Wyświetl większą mapę
