Вікторія Бернад
Переклад і редакція: Софія Максимчук
ПІСЛЯ ПОНОВЛЕННЯ
Дивлячись на замок у Боболицях, мусимо визнати, що реновації допомогли йому відновити свій вражаючий вигляд. Незважаючи на невеликі розміри, зовсім як його брат у Мірові, замок справляє величезне враження. Але перед тим як увійти всередину, варто дізнатися його історію. Боболицький замок, що нині розташований у гміні Нєґова, був збудований у XIV столітті за наказом Казимира Великого. Він є частиною маршруту Орлиних Гнізд, у районі Краківсько-Ченстоховської Юри. Фортеця розміщена на скелястому, крутому пагорбі, що ускладнювало доступ до неї для потенційних загарбників. Як і його брат-близнюк у Мірові, замок належить роду Ласецьких, які повернули йому втрачену колись славу.
Як і кожен замок, він переходив із рук в руки протягом своєї історії. Фортеця належала більшості магнатів з регіону Юра, і лише у XVI столітті, коли її захопив Максиміліан Габсбург, замок почав занепадати. Протягом довгого часу він руйнувався, ставав покинутою, забутою спорудою. Завдяки археологічним роботам, проведеним на території замку, вдалося відтворити його колишній вигляд. На фотографіях до реставрації замок у Боболицях виглядав так само, як і той у Мірові, який родина Ласецьких також почала ремонтувати.
УСЕРЕДИНІ
Коли ми заходимо до замку, нас із посмішкою зустрічає зброєносець або лицар, водночас перевіряючи вхідний квиток. Перше, що ми бачимо на замковому подвір’ї, – це кайдани. Далі праворуч можна побачити фотографії замку, розміщені на сучасних стендах, що трохи вибиваються зі стилю. Ліворуч стоїть незвичайне крісло: на його спинці, сидінні та підніжці є шипи; це крісло, ймовірно, використовувалося для витончених тортур, але про це трохи згодом. Йдучи прямо, ми потрапляємо на великий простір, де, мабуть, колись розміщувалися вартові. З віконець, вирубаних у стіні, відкривається вид на всю околицю, що унеможливлювало наближення непроханих гостей – їх швидко зупиняла стріла одного з пильних лучників. Повернувшись до виходу і вибравши широкі сходи праворуч, ми потрапляємо до головної частини замку. На жаль, не всі двері відчинені, але інтер’єр все одно вражає. Зовні замок здається невеликим, проте всередині, якби всі двері були відкриті, можна було б легко заблукати.
Тут можна побачити багато предметів з давніх віків. В одній з кімнат стоять елегантно оздоблені меблі та комоди. На жаль, до них не можна торкатися або зазирнути всередину, але все одно видно їхню красу та масивну конструкцію. Найбільше часу займає огляд кімнати, де стоїть величезний стіл з кріслами та обладунками на підвищеннях. Стіл і крісла красиво оформлені, видно точність у виконанні. Щодо обладунків, варто про них почитати і замислитися, на скільки великий тягар мусили носити на собі деякі лицарі. Виходячи з головної частини замку і прямуючи до других сходів, можна потрапити до невеликої кімнатки, де виставлено кілька знарядь тортур та різноманітну зброю. Саме відвідування замку триває близько 30 хвилин, але, незважаючи на це, варто сюди приїхати і хоча б на мить відчути себе в середньовіччі.
ОКОЛИЦІ ЗАМКУ
У безпосередній близькості до об’єкта збудовано дуже гарний готель під назвою «Замок Боболиці». Він приваблює клієнтів (особливо голодних) до своєї ресторації. У ресторані подають страви юрської кухні, що не зустрічається на кожному кроці. Тут можна скуштувати, зокрема, рекомендовану кухарями форель з печеною картоплею та шпинатом або гусині шлунки. У номерах готелю також не бракує гостей, які прагнуть хоча б на мить відірватися від сучасності та дослідити прекрасні замки, розкидані на Шляху Орлиних Гнізд. А якщо хтось потребує справжніх королівських вражень, він може орендувати лицарську залу, де насолодиться стравами з готельної ресторації. Околиці замку дуже красиві, але, на жаль, там не організовують жодних заходів чи свят. Певно, це тому, що замкові луки невеликі, а вздовж кожної дороги повісили таблички з проханням не топтати траву. І це велика шкода, адже якби на території замку організовували якісь заходи, готель, напевно, мав би більше клієнтів. Доїзд до самого замку не є складним. Якщо хтось був у Мірові, достатньо просто їхати далі, де знаходиться парковка для туристів. Можна також відмовитися від зручності автомобільної поїздки і вирішити прогулятися пішки через Гржеду Міровсько-Боболицьку. Власне, можливості дістатися до замку безмежні, оскільки часто можна зустріти туристів, які залишають свої автомобілі на парковці під Міровом і йдуть вздовж вулиці до Боболиць.
Замок Боболиці, як і кожен інший замок, має свою легенду. Вона дуже схожа на ту, яку можна почути в Мірові — з невеликою різницею. Легенда розповідає історію братів-близнюків, які були власниками замків у Мірові та Боболицях. Щоб мати можливість частіше спілкуватися наодинці, вони вирили тунель між двома фортецями. Одного дня вони отримали велику скарбницю, яку сховали в тунелі, а на охорону поставили відьму. Своїм виглядом відьма мала лякати злодіїв. Брати прекрасно порозумілися і могли зробити все одне для одного. Дружба була піддана серйозному випробуванню, коли один з них привіз прекрасну принцесу. Підозрюючи свого брата в симпатії до жінки, він замкнув її в підземеллі поруч із згаданим скарбом. Якось, під час відсутності відьми, він застукав закоханих у скарбниці. Охоплений злими емоціями, він вбив близнюка, а дівчину замурував у підземеллях. Кажуть, що вона досі блукає стінами замку.
Wyświetl większą mapę
