Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Марія Макушинська
СПРАВЖНІЙ МУЗЕЙ
Якщо десь у світі існує зразок надійного, справжнього музею, то він знаходиться саме в Битомі. Можливо, це результат понад столітнього досвіду або професійного підходу до музейної просторової організації. Головні виставки розміщені в будівлі 1920-х років, яка була спроектована спеціально для музейних потреб. Тут є багато місця (що, на жаль, є рідкістю для польських музеїв), і умови дозволяють розвиватися в багатьох суміжних галузях. Все починалося скромно. Засноване у 1910 році товариство *Beuthener Geschichts- und Museumsvereins* (Битомське історико-музейне товариство) представило публіці те, що мали в своїх колекціях дві особи: вчитель Курт Більмер (з сучасного Хожува) та купець Саймон Маха, а також те, що вдалося зібрати міській владі.
Століття роботи Битомського музею не минуло дарма: сьогодні тут є бібліотека з понад 50 тисячами томів, значний видавничий доробок, культурна діяльність, яка включає концерти, лекції, уроки для дітей. Головним досягненням є наукова робота. Попри таку різнобічну діяльність, Музей Верхньої Сілезії асоціюється насамперед з археологічними та природничими колекціями. Археологічна колекція налічує майже 300 тисяч експонатів і є найбільшою колекцією, що пов’язана з історією Верхньої Сілезії від палеоліту. Природничі зібрання також вражають: лише комах тут 350 тисяч. Музей має значні гербарії. Природа показана тут у динамічному форматі: більшість тварин зображені у своєму природному середовищі. Ми бачимо їх не просто у вітринах, а на сценах, що відтворюють реальне життя — лисиця несе в пащі щойно впійману пташку, баклан розправляє крила в очеретах, а бобри працюють над новим інженерно-водним проектом.
ГОРНОСІЛЕЗЬКІ ІСТОРІЇ
Ярмарки, ринки, польові й домашні осінні роботи, свята святої Барбари, звичаї весни, перші весняні роботи, День усіх святих, осінньо-зимовий одяг, Андріївські вечори, дозвілля, гірнича справа, музичні інструменти шахтарських духових оркестрів, народна різьба по дереву – фігури покровителів, Святі Миколаї, ткацтво й друк тканин, вишивки й мереживо, святвечір у Сілезьких Бескидах, колядники, останній день року, останній тиждень перед Великим постом — це лише деякі розділи, які можна побачити у виставці, присвяченій історії Верхньої Сілезії. Особливо рекомендуємо стенди, що показують повністю відтворені кімнати старовинних сільських хат. Велике враження справляє кухня, яка виглядає так, ніби господарі тільки на мить залишили приміщення: кожна деталь на своєму місці — праска з «душею» ніби чекає на господиню, готова до важкого прасування.
Також заслуговують на увагу експонати, пов’язані з гірництвом: лампи, контейнер для вибухових матеріалів, що використовувалися під землею, і взуття колишніх працівників шахт. Особливу увагу варто звернути на образи святої Барбари, шанованої не лише шахтарями, а й цілими поколіннями сілезьких родин. Загибла близько 305 року, свята Варвара, покровителька шахтарів, солдатів, моряків і в’язнів, відзначалася великою красою. На картинах її зазвичай зображують у королівському вбранні, з пальмою мучеництва (або перемоги), келихом чи мечем. Часто на фоні видно вежу з трьома віконцями, в яку батько ув’язнив уперту Барбару. Статуї святої є обов’язковим елементом у кожній, навіть сучасній шахті. Уся експозиція має назву «З життя сілезького народу XIX-XX століть».
ВІД ГІЄРМСЬКОГО ДО РЕКСІЯ
Музей Верхньої Сілезії — це місце, до якого варто повертатися неодноразово. І не лише через величезні колекції або часті культурні заходи, а й через різноманітність експонатів. Третій поверх музею присвячений галереям, де кожен візит приносить нові відкриття. Роботи таких митців, як Миколай Смочинський, Томаш Цецірський, Леон Тарасевич, Едвард Двурник, Марек Собчик, Стефан Геровський, Ришард Гжиб, Павел Ковалевський, Ярослав Модзелевський, Томаш Татажик, Анджей Шевчик — це лише деякі з імен, представлених у Галереї сучасного мистецтва Музею Верхньої Сілезії.
Також особливою є колекція Польської живописної галереї, яка зацікавить не лише поціновувачів мистецтва, адже вона чудово ілюструє історію мистецтва останніх двох століть через твори польських майстрів.
Найвідоміші художники, представлені у музеї, — Юзеф Хелмонський, Войцех Герсон, Леон Вичулковський, Станіслав Виспянський, Юзеф Шерментовський, Александр Гієрмський, Яцек Мальчевський, Маурицій Готтліб, Пйотр Міхаловський, Артур Ґроттґер. Окрім постійних експозицій, музей також пропонує змінні тимчасові виставки, які завжди є цікавими для відвідувачів. Нам пощастило потрапити на виставку, присвячену героям мультфільмів епохи Польської Народної Республіки. Часто можна побачити роботи провідних фотографів, виставки, пов’язані з культурами всього світу, або інші цінні експозиції. Постійні виставки розміщені у великій будівлі на площі Собеського, тоді як тимчасові часто демонструються в маленькому палацику, що колись належав повітовому староству і датований кінцем XVIII — початком XIX століття. Як говорить рекламний слоган Музею Верхньої Сілезії: «Там не лише варто бути. Там треба бувати».
Генерала Юзефа Зайонца сьогодні можна назвати забутим солдатом — і це прикро, адже він не лише мав надзвичайну біографію, але й виявив величезну відданість Верхній Сілезії. Цей уродженець Жешува, довоєнний командир 23-ї піхотної дивізії, дислокованої в Катовіцах, під час Другої світової війни організовував операцію з вербування сілезьких військовополонених для потреб польської армії. Від самого початку війни примусово мобілізовані до Вермахту сілезці часто переходили на бік Союзників, багато з них також здавалися в полон або були захоплені. Використовуючи досвід служби в Блакитній армії генерала Юзефа Галлера, займався їх включенням до лав польських збройних сил. Завдяки операції генерала на правильному боці фронту опинилися кілька тисяч сілезців, які з великим успіхом воювали до самого завершення війни. Після війни Юзеф Зайонець оселився в Шотландії. В Единбурзі він вивчав психологію та історію мистецтва — у першій з цих галузей навіть здобув докторський ступінь. Паралельно він збирав твори мистецтва, які у 1957 році передав Музею Верхньої Сілезії в Битомі, щоб, як він сам написав, віддати шану своєму зв’язку з гірносілезьким суспільством та в пам’ять про роки, проведені там. До Битома потрапило 108 цінних картин та майже дві тисячі гравюр, зокрема роботи Дюрера. Цінний подарунок викликав замішання серед комуністичної влади — дар Зайонця довгий час приховували від громадськості. Генерал Юзеф Зайонець помер у 1963 році в Оттаві.
Wyświetl większą mapę
