Юлія Пшовська
Переклад і редакція: Марія Макушинська
Ідеальне місце для весняної подорожі
Багато хто з нетерпінням чекає перших теплих променів весняного сонця, щоб нарешті прибрати в шафу теплі зимові куртки та важке взуття і мати можливість знову насолоджуватися активним відпочинком на свіжому повітрі. Незважаючи на низьку температуру та недостатню кількість сонця, вже зараз варто подумати про весняні подорожі та цікаві способи проведення часу. Одним з найпривабливіших варіантів для одноденної поїздки є відвідання Плавніовиць – невеликого села, розташованого в Сілезькому воєводстві, у Глівицькому повіті, у гміні Рудзінець. Плавніовиці – це маленьке містечко, розташоване на північному заході від Глівиць, яке, можливо, не може похвалитися великими розмірами, але безперечно може пишатися чудовим палацово-парковим комплексом.
Історія згадує саме село ще у 1317 році, коли власником місцевих земель був Маркус де Плавніовиц, але значення села зросло, коли у 1737 році рицарські маєтки Плавніовиць придбав Франциск Вольфганг фон Штехов, який був першим старостою Глівицько-Тошецького повіту після окупації Сілезії Пруссією. У 1789 році маєток перейшов до графа Кароля Франциска фон Баллестрема, матір’ю якого була Марія Ельжбета Августа фон Штехов, а батьком – Джованні Баттіста Анджело граф фон Баллестрем ді Кастелленго, офіцер прусської армії родом з П’ємонту, регіону на північному заході Італії – прародитель сілезької лінії роду Баллестремів. Родина Баллестремів обрала Плавніовиці своєю родовою резиденцією, збудувавши тут у 1882-1885 роках чудовий палац, який я хотіла б детальніше представити в цій статті.
Аристократична резиденція
Проектування та будівництво цього об’єкта замість попереднього, збудованого у 1737 році, було доручено Франциском ІІ Баллестремом майстру будівництва Константину Гайденрейху. Палац є трикрилою будівлею і представляє стиль нідерландського неоманьєризму. Його відрізняє специфічне кольорове та фактурне різноманіття стін, особливо кам’яних деталей і червоних цегляних поверхонь. Дахи будівлі прикрашають численні вежі, шпилі та люкарни. Колись інтер’єр палацу був багатим, хоча й без надмірної пишноти. Палац прикрашали цінні меблі та унікальні колекції холодної і вогнепальної зброї, мисливські трофеї, а також численні коштовні портрети і полотна відомих майстрів. Головну залу палацу колись прикрашав великий олійний портрет, що зображав пращура сілезької лінії Баллестремів, графа Джованні Баттіста Анджело у білому мундирі гусара. Цей портрет, а також дві акварелі, що зображають палац у Плавніовицях на початку XX століття, були врятовані і зараз зберігаються в колекції графської родини в Штраубінгу. Граф Франциск мав також багату бібліотеку з багатьма стародруками. Однак бібліотеку палацу не вдалося врятувати наприкінці останньої війни, і тому значна частина книжкової колекції безповоротно зникла.
На внутрішньому дворі палацу розташований фонтан, фігура Божої Матері з немовлям, яка оточена кованим парканом, а також пам’ятник з бюстом Джованні Баллестрема. Бюст встановлено на гранітному постаменті, прикрашеному гербами графів. Поруч із палацом у 1881 році, згідно з тодішнім звичаєм, було зведено додаткову двоповерхову будівлю, так званий «Кавальєр Гаус», тобто будинок лицаря, призначений спочатку головним чином для старшого сина, графа Леона, який проживав у ньому до 1902 року. У наступні роки будинок лицаря виконував функцію розкішного житла для гостей. Подібно до палацу, він збудований з цегли, в еклектичному стилі з багатьма нео готичними елементами. У фронтоні бічної стіни є напис: «Франц ІІ. Граф фон Баллестрем. 1881». На нижньому поверсі цієї будівлі розташовувалися квартири для обслуговування, а також карета і гараж для автомобіля графа Франциска.
З ІТАЛІЙСЬКОЮ НОТКОЮ
Навколо палацу розкинувся парк зі старанно підібраними деревами. Він займає близько 2,4 га і був закладений у 1885 році на місці старішого саду з попереднього століття. Парк оточений масивним цегляним парканом. У парку було посаджено кілька сотень видів рослин, з яких до сьогодні збереглося 23 види кущів і 40 видів дерев, серед яких клени, ясени, липи і могутній дуб звичайний. Тут також ростуть екзотичні дерева, такі як гінкго білоб, болотний кипарис, канадська ялина і кілька видів магнолій. Ландшафтний парк, що оточує резиденцію, крім рідкісних зразків старовинних дерев і чудово квітучих магнолій, має численні елементи малої архітектури: ставок, пам’ятник і стильний паркан.
Палац у Плавніовицях пережив різні випробування, але належав роду Баллестремів аж до 1945 року, коли останній власник – Миколай Баллестрем – був змушений втекти з палацу перед наступаючою Червоною армією. Війна не зруйнувала цю унікальну будівлю, але бурхливі долі сілезьких земель призвели до того, що палац був розграбований зсередини і позбавлений безцінного обладнання. Після Другої світової війни як палац Баллестремів, так і інші маєтки роду були безоплатно націоналізовані як німецьке майно. Недовго в палаці розміщувався маршал Іван Конев, який залишив після себе лише розгромлені меблі та зруйновані інтер’єри. Зникло також цінне обладнання з унікальними колекціями порцеляни, срібла та посуду. Після війни будівлю передали у розпорядження церкви. У Плавніовицях було засновано самостійний парафіяльний костел, раніше парафія Рудно, з власним парафіяльним костелом і плебанією (колишня палацова каплиця та західне крило палацу). Інші приміщення призначалися для монастиря, для переселених зі Львова сестер-бенедиктинок Неустанного Причастя, які перебували тут до 1976 року. Того ж року будівлю передали отцям-августинанам, які проживали тут два роки. Окрім монастиря і парафії, у палаці тимчасово розміщувалися також офіси адміністрації сільськогосподарської кооперації. Будівля, часто змінюючи мешканців і призначення, швидко руйнувалася.
З 1978 року власником палацово-паркового комплексу стала Опольська єпархія, призначивши його єпархіальним домом реколекцій. Новий територіальний і адміністративний поділ Церкви в Польщі, здійснений у 1992 році, призвів до того, що палацово-парковий комплекс у Плавніовицях став власністю Глівицької єпархії, зберігаючи функцію дому реколекцій. Восени 1993 року розпочався капітальний ремонт палацу в Плавніовицях, внесеного до реєстру пам’яток. Були проведені реставраційні роботи в палацових приміщеннях, а також ревіталізаційні та доглядові роботи всього паркового комплексу. Реконструкцію проведено з великою точністю і неймовірною турботою про деталі. Про ретельність проведеного ремонту може свідчити хоча б те, що шибки у вікнах палацу складаються з маленьких шматочків скла, з’єднаних свинцевими швами, як це було при виготовленні вітражів. У 2007 році палацово-парковий комплекс у Плавніовицях як єдиний у Сілезькому воєводстві отримав нагороду в конкурсі Генерального консерватора пам’яток «Доглянута пам’ятка». Табличка з повідомленням про присудження нагороди розташована праворуч від вхідних дверей із внутрішнього двору палацу. Цікаво, що самоврядування Руди-Сілезької досі підтримує зв’язки з родиною Баллестремів. А законні спадкоємці плавніовицького комплексу систематично відвідують Сілезію, батьківщину своїх предків
Плавніьовицький палац розташований у тихому місці, біля маленького сільськогосподарського села далеко від фабрик і шуму великого міста. Оточений великим парком із прекрасними, унікальними зразками дерев і кущів, а також лісами. Поблизу знаходиться велике водосховище, яке утворилося як піщаний кар’єр. Водночас доїзд до об’єкта дуже простий. Усе це призвело до того, що на палац, який після ремонту і модернізації почав виконувати функцію Освітньо-Формаційного Центру Глівицької Дієцезії, чекало багато мешканців не лише Глівицької Дієцезії та Сілезії, але й багато людей з інших регіонів. Підготовлені в палаці кімнати для ночівлі, каплиця, конференц-зал і гастрономічне забезпечення дозволяють організовувати реколекції, дні зосередження, симпозіуми, конгреси, з’їзди, конференції та святкові прийоми, а мальовничий палацовий дворик є ідеальним місцем для проведення концертів на відкритому повітрі.
Відвідування палацу в весняний період можливе по неділях з 12:30 до 14:30, а також по вівторках і четвергах з 14:00 до 15:30. Влітку об’єкт доступний по неділях з 14:00 до 17:00, по вівторках і четвергах з 15:00 до 15:30, а також по суботах з 12:00 до 14:00. У осінньо-зимовий період відвідування палацу можливе лише для організованих груп після попереднього повідомлення. Ціна звичайного квитка становить 10 злотих, а пільгового — 7 злотих. Відвідування парку можливе в весняно-літній період з 8:00 до 18:00, а в осінньо-зимовий період з 8:00 до 16:00. Ціна звичайного квитка становить 5 злотих, а пільгового — 3 злотих. Оплата за квитки в парк та палац призначена для їх утримання та реставрації. Ціни досить доступні, зате можна приємно провести час і побачити частинку збереженої та прекрасно відреставрованої сілезької історії з італійським відтінком.
Wyświetl większą mapę
