Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Марія Макушинська
БОРОТЬБА З МАРНОТРАТСТВОМ
Ця думка часто виникає у прихильників театру: певною мірою, сценографія є мистецтвом, яке марнується. Чудові декорації, створені великими зусиллями та ресурсами, після закінчення сезону спочатку на деякий час потрапляють на склад, а потім опиняються на смітнику. Однією з основних ідей створення Центру польської сценографії в Катовіцах було сильне бажання покласти край цьому марнотратству. У Варшаві, правда, працює Театральний інститут, який займається документацією польського театрального життя (здебільшого у сфері видавничої діяльності), але до 1991 року, коли було створено Центр сценографії в Катовіцах, не існувало закладу, присвяченого саме цьому виду мистецтва. Ще за кілька років до створення такої установи публічно закликав видатний польський сценограф, організатор театрального життя, автор численних фахових публікацій та викладач – Зенобіуш Стшелецький.
Хоча Стшелецький не дожив до відкриття Центру – він помер за чотири роки до цього – його ідея не лише знайшла своє втілення в Катовіцах, а й була зустрінута з ентузіазмом у театральних колах. Серед кількох тисяч експонатів сценографії, які зберігаються в ЦСП, 90% складають подарунки від самих творців. Тут зібрані роботи найвидатніших постатей польського сценічного мистецтва: Анджея Вайди, Тадеуша Кантора, Юзефа Шайни, Отто Аксера, Войцеха Ланґе, Зофії Вєрхович, Анджея Кіліана, Яна Косінського, Анджея Стопки, Лідії та Єжи Скаржинських, Януша Мєйовського та Казімєжа Вішняка. Найбільшу групу в колекції складають проєкти, але не бракує також елементів декорацій, костюмів, ляльок і всього, що пов’язане з театральною інсценізацією. Основною метою Центру сценографії, все ж таки, є збирання та документування всіх аспектів польського сценографічного мистецтва.
Другий стовп – освіта
На потужній документальній базі було створено цікаву освітню пропозицію. Центр сценографії пропонує цілий набір музейних лекцій, спрямованих на всі вікові групи – від дошкільнят до студентів вищих навчальних закладів. Також є можливість замовити заняття для груп, сформованих із індивідуальних відвідувачів. Уроки охоплюють не лише сценографію; є майстер-класи, присвячені костюмам у театрі та кіно, ляльковому театру і спеціалізованим темам – наприклад, ролі звуку в художній постановці. Також є тематичні пропозиції, такі як лекції, присвячені елементам вампіризму в сучасній популярній культурі. Не бракує й занять, пов’язаних з історією театру чи мистецтвом анімації. Особливе місце займають освітні ігри для дітей віком 7–12 років: маленькі відвідувачі одягаються у створені власноруч костюми та демонструють їх своїм опікунам на спеціальному показі мод.
У ЦСП також функціонує спеціалізована бібліотека для науковців, студентів та учнів. Книги з театральної тематики, журнали, програми вистав доступні для читання на місці. Катовицький центр організовує різноманітні події: урочисто святкує Всесвітній день театру, який відзначається 27 березня, та проводить власний Фестиваль нової сценографії. Установа також співпрацює в організації заходів Культурної Зони, до якої входять Сілезький музей (частиною якого є ЦСП), Міжнародний конгрес-центр і штаб-квартира Національного оркестру Польського радіо.
Прогулянка по снігу
Коли відвідувач Центру проходить через просторі виставкові зали, він починає усвідомлювати, наскільки складним є питання художньої інсценізації. Ми бачимо роботи майже архітектурного характеру, фотографії з вистав, які самі по собі є витворами мистецтва, костюми, реквізити, відеопроєкції. Відвідувач може присісти на унікальний диван, перегорнути сторінки старого театрального журналу, прогулятися по штучному снігу та переглянути на великому екрані фрагмент вистави. Видається, що творці експозиції приділили особливу увагу двом елементам: по-перше, це роль заповнення простору в театрі – важливість кожної деталі у створенні місця, яке на перший погляд здається лише фоном для актора, але насправді грає нарівні з людиною.
По-друге, ми бачимо фундаментальну роль гри світла у сценічному світі. Відразу після того, як ми пройшли вузький вхід, потрапляємо в зал, де панує напівтемрява, а потім за мить опиняємось у яскраво освітлених приміщеннях, які формують тематичні зони. Тут безліч муслінових тканин, сіток, більш або менш прозорих матеріалів, типових і нетипових джерел світла – ламп, екранів чи поверхонь, що відбивають світло. Центр польської сценографії також займається видавничою та науковою діяльністю, в освітній сфері співпрацює із закордонними установами, а свої колекції демонструє в інших музейних закладах по всій країні.
Сценографія — це галузь образотворчого мистецтва, яка займається оформленням художніх вистав: театральних постановок, фільмів, опер, мюзиклів або балетів. Це поняття також стосується кіно, телебачення та явищ, пов’язаних із відеомистецтвом. Художній вираз сценографічного мистецтва проявляється у декораціях архітектурного характеру, костюмах, у яких виступають актори, їх гримі, реквізитах. Сюди також входить освітлення сцени або знімального майданчика. Над кінцевим результатом того, що ми називаємо сценографією, часто працює ціла команда людей. Їхні досягнення можна побачити не тільки в театрі чи кіно – дедалі частіше сценографи та представники суміжних професій залучаються до оформлення музичних концертів, суспільних заходів, а навіть, на перший погляд, звичайні кафе можуть бути прикладом сценографічної майстерності. Роль сценографа стала помітною лише у XX столітті — раніше вистачало поняття „декоратор сцени”, і часто автори п’єс брали участь у підготовці вистави, хоча вирішальне слово зазвичай мав режисер. Сценограф — це передусім представник образотворчого мистецтва, який отримав освіту в Академії образотворчих мистецтв, хоча його знання з історії театру також важливе. Дуже часто під час навчання майбутній сценограф вивчає техніки живопису та здобуває в них майстерність. Польська сценографія, особливо в кінематографі, багато чого досягненула. Наприклад, народжений у Кракові художник Юзеф Павел Натансон був відомий як сценограф Федеріко Фелліні та фахівець зі сценографічних спецефектів. А костюмерка та сценографка Ева Браун, також з Кракова, у 1994 році отримала премію «Оскар» за оформлення інтер’єрів у фільмі „Список Шиндлера” Стівена Спілберга. За роботу над цим же фільмом «Оскар» отримав і Аллан Старський.
Wyświetl większą mapę
