Олівія Янковяк
Переклад і редакція: Марія Макушинська
Серед лісів і лугів, міст і містечок ховаються численні палаци, які з дня в день занепадають, втрачаючи свій початковий блиск. Одним з таких місць, що приховує безліч таємниць і легенд, є Палац у Славікові – колись один з найбільших об’єктів на Сілезії.
Славіков – стародавнє село, розташоване в Сілезькому воєводстві, славиться монументальними руїнами колись захоплюючого еклектичного палацу. Відомості про найдавніше рациборське село сягають 1223 року – часів відновлення також видатного в селі середньовічного костелу святого Юрія. Незважаючи на численні дослідження істориків, точна дата зведення палацу невідома. Припускається, що він виник наприкінці XIX століття, проте з’являються згадки про те, що палац міг бути збудований раніше – приблизно в першій половині XVIII століття за часів лицаря Фрідріха фон Лаутенсака.
Родина Ейхендорфів у 1795-1831 роках володіла палацом, перебудову якого здійснили у XIX столітті. Адальберт фон Айкштедт створив новий проект реконструкції, а Ернест Айкштедт зайнявся його реалізацією, змінивши барокову будівлю на класицистичну та змінивши парк. І так, у берлінському періодичному виданні 1856 року з’явилися ескізи палацу. Архітектурна споруда була зведена з цегли у формі прямокутника. Східний фасад має трикутний оздоблений ризаліт із барельєфами, що символізують сільське господарство. На тимпаноні можна побачити герб родини Айкштедтів, а фасад також має характерні чотирикутні вежі. Особливу увагу привертає розташована на південному сході аркадна оранжерея, довга тераса та оздоблений портик із годинником зі сторони старого саду. Раніше палац мав аж 100 кімнат, парк площею 6 гектарів, усипальницю і навіть великі підвали. З історії відомо, що палац славився радісною атмосферою, адже майже щодня до пізньої ночі в палацових вікнах можна було побачити світло свічок, почути численні смішки та звуки банкету. Графство також мало вишукані сади завдяки любові баронеси до квітів. Біля входу до палацу росли прекрасні голландські троянди, які відразу після війни були вкрадені місцевими жителями разом з іншими елементами палацу.
Будівля протягом багатьох років була у володінні родини Айкштедтів, яка разом із закінченням Другої світової війни покинула палац. Однак не часи війни спричинили розграбування і руйнування палацу, а періоди після 1945 року, які остаточно поклали край розквіту палацу, прирікаючи його на поступову розруху. Чисельні битви, що відбувалися на території Славікова, залишили сліди від куль, а інтер’єри палацу, заповнені панелями, скульптурами, гравірованим посудом та прекрасними оздобами – були розкрадені.
Будівля досі приховує багато таємниць і похмурих історій. Місцеві жителі завжди шепталися про привидів, що з’являються в палаці. Одна з легенд міститься у старій книзі історика Єжи Гицько, який описав у ній історію «Ейхендорф і сіра дама». Легенда розповідає історію поета Йозефа фон Ейхендорфа, який дружив із графом із палацу в Славікові. Молоді чоловіки не раз чули розповіді про привидів, що прослизали коридорами замку. Натхненні чутками, вони вирішили на власні очі перевірити правдивість цих історій. І так, пізно взимку вони блукали палацом у пошуках підтвердження існування привидів. Чоловіки опинилися перед потужними металевими дверима, які, хоча й не відкривалися понад 100 років, у певні похмурі зимові вечори відчинялися самі. І так сталося тієї ночі. Через двері пройшов дух жінки, який віддалився у напрямку сходів, що вели нагору. Легенда стверджує, що слуга побачив жіночу фігуру і її обличчя, вкрите сірим вуалем. Чоловік рушив у напрямку фігури, яка пальцем показала йому шлях. За мить поет із графом почули крик і, піднявшись на наступний поверх, знайшли мертвого слугу, а коли повернулися, таємничі двері вже були зачинені. Було багато таких історій, місцеві жителі також вірили, що в палаці мешкають чудовиська, які приносять нещастя.
Після 1945 року доля палацу склалася невдало. Наприкінці 1980-х років об’єкт перейшов до Агентства земельних ресурсів, а згодом був проданий приватному інвестору, який у 2005 році віддав палац до громади Руднику. Нині будівля захищена від подальшого руйнування завдяки зусиллям Фонду «Гніздо». Останні новини свідчать про те, що Національне агентство з відновлення спадщини планує фінансувати реконструкцію зруйнованої споруди. Однак, як складеться подальша доля цього інтригуючого палацу, залишається невідомим.
Wyświetl większą mapę
