Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Марія Макушинська
МУЗИЧНІ АСПІРАЦІЇ
В останнє десятиліття XIX століття на місці сьогоднішньої опери все ще стояла дерев’яна будівля цирку Блуменфельда. Однак місто, яке тоді налічувало 50 тисяч жителів, мало значно амбітніші прагнення. На рубежі століть поблизу тодішньої вулиці Цісарської (Kaiserstrasse) було заплановано дві важливі інвестиції. Свою будівлю (майже ідентичну з теперішньою) отримала реальна школа – нині Ліцей ім. Сікорського, а поруч було зведено Концертний Дім, відомий сьогодні як Сілезька Опера. Рушійною силою створення Концертного Дому був Франц Ландсберґер – директор Верхньосілезького банку, меломан – засновник струнного квартету, музичного товариства, та один із відомих діячів Битома єврейського походження. Він не лише зумів отримати від міста земельну ділянку та безпроцентну позику в розмірі 300 000 марок, але й залучив до цього благородного проекту багатьох впливових осіб.
Мешканці міста безсумнівно прагнули музичного мистецтва – особливо популярного: понад півстоліття до міста приїжджали трупи, що ставили оперні, опереткові та театральні вистави. Виступи зазвичай проходили в переповненій залі готелю «Sanssouci» на сучасній вулиці Двірцевій. 1 жовтня 1901 року урочисто розпочав свою діяльність Концертний Дім, і – хоча за мірками відомих оперних зал він не був великим закладом (вміщував трохи менше ніж 600 глядачів у театральній залі і трохи більше в концертній) – одразу увійшов в культурну історію Верхньої Сілезії. Він не лише запропонував публіці цілу серію вистав (зокрема, з «Веселою вдовою» Франца Легара, яку ставлять і до сьогодні), гастролював по всьому регіону, але й відкрив двері для закордонного мистецтва – саме тут вперше на Сілезії (влітку 1920 року) було поставлено «Гальку» Станіслава Монюшка.
ПОТЯГ ДО ЩЕЦИНА
Коли на початку 1945 року через Битом пройшла лінія фронту, репрезентативна неокласична будівля, створена Олександром Бемом, вже нічим не нагадувала величної концертної зали, якою була півстоліття тому. Хоча основні бої точилися в південних і західних районах міста, також і центр сильно постраждав. Сліди артилерійського обстрілу в декількох кварталах від будівлі Опери видно й донині. Будівля втратила всі вікна, інтер’єри були знищені; невідомо, чи під час грабунку, чи в процесі евакуації було винесено все, що мало хоч якусь цінність – зникла навіть завіса. Споруду, в якій ніхто не бачив жодної цінності, врятував випадок у вигляді потяга до Щецина. У жовтні 1945 року через Сілезію проїжджали вагони з репатріантами зі Львова, і так сталося, що в одному з транспортів опинилися митці й технічні працівники Львівської опери.
Коли потяг прибув до Глівіц, оперні переселенці вирушили з делегацією до керуючого воєводством генерала Олександра Завадського. Серед посланців були режисер і співак Ромуальд Циганик та альтист Євгеній Шлапак, які аргументували, що в транспорті багато людей похилого віку, які важко переносять труднощі подорожі. За підтримкою вони звернулися до легенди польського музичного життя – Адама Дідура. В результаті потяг повернули до Битома, де репатріанти взялися за відновлення будівлі. Певним парадоксом стало те, що на той час сілезька опера вже функціонувала – але в Катовицях. Уже 14 червня 1945 року на сцені Театру ім. Виспянського було поставлено «Гальку». Лише в грудні, після переїзду до Битома, на сцені колишнього Концертного Дому відбулися прем’єри творів: «Сільська честь» Масканьї та «Паяци» Леонкавалло. Навіть тоді заклад носив курйозну назву «Катовицька опера в Битомі», яку й досі можна зустріти в оперних каталогах.
МЕДІЙНА ОПЕРА
Вивчаючи історію оперної зали в Битомі, важко повірити, що зі сплетіння випадків, чергування криз і підйомів виникла установа, яка сьогодні може дати так багато. Відома і високо оцінена у всьому світі, з репертуаром, що викликає найвищу повагу — понад 250 оперних, опереткових та балетних постановок. Саме тут розпочинали свою співочу кар’єру такі відомі артисти, як Вєслав Охман, Богдан Папроцький, Йоланта Врожина, Анна Лоренц, Ромуальд Тесарович. З оперною сценою в Битомі пов’язана і постать Анджея Хьольського, який неодноразово заявляв, що саме в Битомі провів найкращі роки своєї музичної кар’єри. У доробку Сілезької опери є престижні гастролі: вона давала вистави в Чехії, Україні, Франції, Італії, Іспанії, Бельгії, Нідерландах, Данії та Сполучених Штатах.
Сілезька опера відзначається ще однією особливістю — численними успіхами в медіа. Саме вона здійснила першу радіотрансляцію в історії польського оперного мистецтва — наприкінці 1945 року слухачі Польського радіо почули «Гальку» Станіслава Монюшка. Запис опери «Набукко» Джузеппе Верді, виконаний колективом з Битома, став першою в Польщі оперною платівкою, що отримала статус спочатку золотого, а потім платинового диску. Видавничі успіхи були чудовим вступом до нової ери, коли Сілезька опера опанувала мистецтво функціонування на ринку. Її багатий репертуар, можливість виступати на будь-яких сценах, включаючи відкриті майданчики, доповнюється вражаючою освітньою програмою, що включає мистецькі уроки та майстер-класи. Детальнішу інформацію можна знайти на офіційному сайті Сілезької опери. Завітати до будівлі на вулиці Монюшка варто не лише через світового рівня музику. Це місце, де повага до глядача стоїть на найвищому п’єдесталі, а люди опери здатні творити справжні магічні вистави зі звуків.
Першим директором Сілезької опери був видатний артист із надзвичайно широким діапазоном басу, один із найвизначніших оперних співаків світу на межі XIX і XX століть – Адам Дідур. Він здобув славу завдяки своїм виступам на італійських оперних сценах, мав велику популярність у Росії та отримав статус соліста в Метрополітен-опера в Нью-Йорку. Дідур був справжнім нещасливчиком серед музикантів – коли йому доручили створити оперу в Варшаві з нуля, дату початку діяльності визначили на… 1 вересня 1939 року, день початку Другої світової війни. Він помер у Катовицях, проводячи заняття для учнів музичної школи. Згідно з переказами, його останні слова, які він промовив, виходячи з класу, були: «Не зупиняйтесь – співайте далі».
Wyświetl większą mapę
