Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Софія Максимчук
HOLZPLATZ
Дев’ятнадцяте століття вимагало величезних обсягів дерева: ще в першій половині цього століття практично всі вугільні стіни забезпечували дерев’яними балками і стійками. Вугледобувне підприємство повинно було мати площадку для зберігання дерева, звану Holzplatz, і не інакше було в 1823 році, коли шахта «Фердинанд» видобула своє перше вугілля. У довгій, славній (і позначеній видобутком майже ста мільйонів тонн вугілля) історії шахти не бракує драматичних епізодів. Під час Другої світової війни вона була частиною концерну Германн Гьорінг, завдяки шахтарям, які нейтралізували закладені німцями вибухові пристрої, перше вугілля для столиці було передано вже через три дні після визволення в січні 1945 року. Протягом кількох років вона носила назву «Сталінградська», але жителі міста запам’ятали її як «Катовіце». Шахта в 1999 році остаточно припинила видобуток і увійшла в історію як один з небагатьох подібних підприємств, які видобували вугілля в самому серці великого міста. А там, де «Катовіце» мали свою дерев’яну площадку, сьогодні стоїть суперсучасна резиденція Національного симфонічного оркестру Польського радіо. Можливо, саме тому ми знаходимо тут дерев’яні сліди: бетонна маса концертної зали має явні сліди дерев’яної опалубки, ніби її відлили в колишній шахті, хоча це, звичайно, стилізація. Є ще понад 400 дерев, що ростуть навколо музичної будівлі, та виставлений жовтий алюмінієвий оркестрон.
ФІЛОСОФІЯ КОКОНУ
Спеціальна деревина на місці для оркестру служить акустиці, так само як і підвісна стеля вагою 350 тонн. Тут все підпорядковано акустиці: форма бетонної маси головної концертної зали, хвилясті штукатурки, розташування балконів – усе це ретельно виміряли японські інженери зі звуку, які допомагали в проєктуванні. Токійську компанію порекомендував сам Кристіан Циммерман – легендарний піаніст зі Сілезії, випускник катовицької консерваторії, лауреат Шопенівського конкурсу. Щоб добре виконати завдання, японці створили макет об’єкта в десять разів менший, вклали в нього не лише динаміки, але й маленькі ляльки, які симулюють присутність людей – адже й слухач впливає на розповсюдження звуку. Щоб досягти ще кращого ефекту, бетонну будівлю, призначену для концертів, обклали ще однією, конструктивно окремою будівлею. Так виник кокон, в якому зовнішні стіни чорного бетону концертної зали відокремлюють атріум. Завдяки всім цим заходам, зал на 1800 осіб, сам став музичним інструментом з ідеальною, двосекундною реверберацією. Місцем, де ідеально чутно кожен звук. Багато фахівців вважають приміщення НОСПР найкращим у світі з музичної акустики. Це не кінець незвичайних відчуттів – зал оформлено у стилі, який визначається як винний – слухачі займають місця амфітеатрно, навколо оркестру. Колектив може налічувати 120 музикантів плюс ста чоловік хорового складу. Будинок працює зовсім як шахта в часи найбільшого видобутку. В жовтні 2014 не лише виступав сам оркестр – господар, був вівторковий джазовий клуб, чудовий хор Camerata Silesia, Урсула Дудзіак, Rava Blues в симфонічному виконанні та безліч інших концертів.
НА ПРОГУЛЯНКУ ДО ОРКЕСТРУ
Мешканці Катовіц дуже швидко полюбили будинок – його околиці стали місцем для прогулянок і простором, де можна посидіти з книжкою чи ноутбуком. Іноді навіть можна прилягти, адже розташовані на трамвайних коліях (а отже, мобільні) шезлонги дуже цьому сприяють. Це елемент зеленого лабіринту площею 300 квадратних метрів – представленого в мікромасштабі плану катовицьких вулиць 1926 року. З табличок, розміщених неподалік, ми дізнаємося більше про історію міста. Поруч знаходиться амфітеатр та набір музичних іграшок – дитина може спокійно вдарити по сталевому барабану. Прекрасно виглядають два підсвічені вночі фонтани: один – з басейном, другий – на рівні землі. Все це підкреслює красу головної (зовнішньої) будівлі, стилізованої за допомогою червоної цегли.
Це уклін у бік гірнослонських робітничих оселів у стилі Нікішовця, так само як червоні віконниці є посиланням на фамілоки. Архітектурний проект усього комплексу – авторства вже відомого завдяки реалізації концертної зали катовицької Академії Музики – Томаша Коніора, загалом отримав позитивні відгуки. Казімеж Кутц назвав будівлю безсоромно великою та красивою. Будинок НОСПР має 28 метрів у висоту, загальна площа складає 35 тисяч квадратних метрів, менша зала – камерна – вміщує 300 гостей. У новій резиденції оркестра може розвивати свої крила не лише в музиці: тут проходять численні освітні проєкти – від музичних занять для трирічних та чотирирічних дітей, через шкільні концерти до Клубу Молодого Критика та майстер-класів.
У тому ж році, коли офіційно закривали шахту «Катовіце», оркестр, що сьогодні резидентує в цьому місці, отримав почесний титул «Національного» – до цього він був Великим Симфонічним Оркестром Польського Радіо. Почесті ніколи не оминали цей колектив, його перший диригент (також композитор і видатний скрипаль) – Гжегож Фітельберг розпочав організацію оркестру у 1934 році. У наступному році ВОСР вперше виступив перед публікою, а через три роки вирушив на світову виставку до Парижа, звідки повернувся з медаллю. Заснування колективу пов’язане з тенденцією, що існувала в двадцятих і тридцятих роках XX століття, організовувати музичні групи для масового радіо слухача. У 1923 році вони вперше виступили перед мікрофонами берлінського Rundfunk – Sinfonieorchester, а у 1930 році була створена знаменитий BBC Symphony Orchestra. Після війни ВОСР відродився вже в Катовіцах (в столиці паралельно діяла Польська Оркестра Радіо Стефана Рахоня) під керівництвом Вітольда Ровіцького (ще однієї колоритної постаті польської музики), якого у 1947 році змінив Гжегож Фітельберг, повернувшись на своє попереднє місце. Високий художній рівень оркестру з одного боку зумовлений видатними постатями, які керували колективом: серед них були: Єжи Максимюк, Ян Кренц та Казімеж Корд, з іншого – потужною базою у вигляді катовицької Академії Музики. Завдяки цьому колектив грає в першій світовій музичній лізі, виступаючи у своїй історії, серед інших, з: Вітольдом Лютославським, Артуром Рубінштейном, Ісааком Стерном, Леонардом Бернстайном, Пласідо Домінго, Барбарою Хендрікс та Невіллом Марінером. У дискографії оркестру налічується майже двісті CD.
Wyświetl większą mapę
