Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Марія Макушинська
ПЕРША В ОКОЛИЦІ
Коли гуцул будує будинок, йому потрібні ґонти. Так називається розколота черепиця, якою покривають дахи – гора, яка століттями забезпечувала деревом для черепиці, повністю заслужила назву Шиндзяльня. У XIX столітті також використовувалася німецька назва Kamitzerplatte (Кам’янецька плита), тоді ж розпочалася справжня кар’єра гори. На хвилі інтересу до масового туризму наприкінці XIX століття почали виникати організації, які пропагували такий вид відпочинку. На австрійському боці кордону в 1882 році було створено Моравсько-Сілезьке Судетське гірське товариство, а через 11 років розпочало свою діяльність Товариство Бескидів (Beskidenverein).
Товариство швидко зрозуміло, що в горах потрібна база для мандрівників, і спочатку звернуло увагу на об’єкт неподалік Шиндзяльні – на сусідньому Климчоку – дерев’яну хатину, відому як Клементинівка (на честь власниці – Клементини фон Прімавезі). Хату викупили, і протягом двох років її перебудовували; на жаль, вона згоріла під час урочистого відкриття в 1895 році. У цій ситуації не залишалося нічого іншого, як звести новий, надійний кам’яний притулок. Було вирішено побудувати його трохи нижче вершини Шиндзяльні (розташування споруди визначається на висоті 1001 метр над рівнем моря, тоді як сама вершина має 1028 метрів). Будівля була створена за зразком альпійських притулків із урахуванням баварського стилю – звідси її незвичайний для Бескидів вигляд.
ІНВЕСТИЦІЇ, ІНВЕСТИЦІЇ
Інвестори не економили ні на чому, оскільки для реалізації проєкту відомого архітектора Карла Корна використали кошти міста, внески місцевих жителів та пожертви багатих підприємців. До вершини гори проклали електричні кабелі та встановили громовідвід, а в характерній башті облаштували метеорологічну лабораторію. У семи кімнатах могли переночувати 40 туристів, яких обслуговували господар будівлі та власник винного погребу, розташованого на першому поверсі. Урочисте відкриття відбулося у червні 1897 року, і ця дата вважається початком функціонування притулків у Сілезьких Бескидах. Невдовзі запросили фотографів, які на численних листівках зафіксували перший професійний туристичний об’єкт у цій частині Європи. Пізніше там побудували лижний трамплін. Під час Другої світової війни, як і багато інших притулків у Бескидах, будівлю зайняли солдати Вермахту, але повторно її відкрити було неважко: перших повоєнних туристів прийняли вже у червні 1945 року.
Якщо не враховувати розширення наприкінці п’ятдесятих років, міцний притулок досі слугує туристам у Бескидах, включно з просторою їдальнею на сто осіб. Також у п’ятдесяті роки на Шиндзяльні відкрили канатну дорогу з кабінами: сьогодні історичний, тісний вагончик можна побачити лише як пам’ятник біля нижньої станції канатної дороги. У дев’яностих роках лінію модернізували, замінивши старі кабіни на сучасні.
БРАМА В БЕСКИДИ
Це досить швидка канатна дорога, оскільки відстань у 1810 метрів (з перепадом висот майже 450 метрів) долається лише за шість хвилин. Невправному мандрівнику ця подорож пішки зайняла б приблизно дві години. Незадовго до верхньої станції турист підіймається майже вертикально, хоча багато хто цього не помічає, захоплений неймовірною панорамою Бельсько-Бялої. Місто видно як на долоні, і це не дивно: Шиндзяльня знаходиться в його межах, що є безсумнівною перевагою гори. Це чудове місце для початку пригод з Бескидами: обережно, без надмірних зусиль, просто пробуючи. До станції канатної дороги можна легко дістатися автобусом або автомобілем (є багато місць для паркування), вагончик підніме нас на гору, а кількасотметровий, легкий відрізок до притулку, тобто на вершину, здолає самостійно навіть кількарічна дитина. І нагорода буде така ж, як і у досвідчених мандрівників – чудові краєвиди та повне занурення в природу Бескидів. Для спостерігачів підготували оглядову платформу висотою 18 метрів, оснащену потужним телескопом, а любителі природи можуть відвідати альпінарій (закладений ще в 1905 році, потім занедбаний, але наразі відновлений і працючий).
Початківець може завершити свою подорож Бескидами в притулку, де отримає пам’ятний штамп як доказ підкорення вершини. Але для досвідчених мандрівників це лише початок – Шиндзяльня є воротами до всього Сілезького Бескиду, а маршрути, що ведуть звідси, пропонують безліч можливостей. Це найточніше й найгустіше позначена частина цих гір, звідси можна дістатися до Климчока, Блатні, Вапєніци, Дебовця і далі: аж до Бабиної Гори та Пільска, які видно з висоти Шиндзяльні. Взимку тут працює підйомник для лижників – поруч із притулком є траса завдовжки триста метрів для початківців. Ті, хто шукає складніші виклики, можуть вирушити далі – на Климчок. На Шиндзяльні завжди щось відбувається: це місце не лише для туристів, але й для цілих родин, які без проблем можуть взяти з собою навіть дворічну дитину. Частими гостями є також люди з обмеженими можливостями – вагончики канатної дороги пристосовані для перевезення інвалідних візків. Також можна піднятися з дитячим візком, лижами, а для молодят за додаткову плату підготовано спеціальний VIP-вагончик. Для природолюбів назва Шиндзяльні асоціюється з іншим місцем: природним заповідником «Схил Шиндзяльні», розташованим у районі Вапєніца міста Бельсько. Між вершинами Три Копці та Столи (в масиві Климчока) вже в 1953 році було взято під охорону ялицево-смерековий ліс, також тут ростуть клен та бук. Площа заповідника становить майже 55 гектарів лісу разом із потоком Барбара, який впадає в озеро Велька Лонка. Цікаві зразки флори, які можна знайти в цьому місці, – тирлич звичайний, вовчі лико, лісовий ясенець, золотиста лілія, підлісник європейський, чемериця зелена та маренка запашна.
На місці сьогоднішнього притулку, за легендою, колись стояв кам’яний маєток, збудований розбійником Климчоком для прекрасної принцеси Клементини з Бельського замку. Інша, ще багатша версія цієї історії стверджує, що амбітний розбійник висік всередині гори Шиндзяльні чудовий палац для своєї коханої. Образ бескидського Яношіка, відомого як Климчок, був нібито складений із трьох різних осіб: Войцеха, Матеуша та Яна Клімчаків, які діяли в околицях Живця та Бельська наприкінці XVII століття. Климчока з легенди спіткала типова для таких героїв доля: через зраду його схопили і стратили, повісивши на ребрі. Гору Климчок можна відвідати й сьогодні, від Шиндзяльні її відділяє лише годинна прогулянка.
Wyświetl większą mapę
